Науково-педагогічна біографія
Навчався у Полтавському будівельному технікумі транспортного будівництва, який закінчив в 1958 році за спеціальністю промислове та цивільне будівництво, отримав кваліфікацію техніка-будівельника. Працював в СМУ-17, де працював на посаді мастера, техніка ПТО, інженера ПТО, старшого прораба, зам. начальника ПТО, головного інженера СМУ.
В 1967 році закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю промислове та цивільне будівництво, отримав кваліфікацію інженера-будівельника.
В 1969 році поступив до аспірантури ЦНІІОМТП Держбуду СРСР (м. Москва), яку закінчив у 1972 році, захистивши кандидатську дисертацію. Після закінчення аспірантури направлений в розпорядження Кременчуцького відділу НІІСК Держбуду СРСР, де працював на посаді старшого наукового співробітника, зав. сектором.
З 1978 року та по теперішній час працює в системі Вищої школи — доцентом, професором, зав. кафедрою. Після закінчення докторантури в 1997 році захистив докторську дисертацію в інституті гідромеханіки НАН України (м. Київ), отримав диплом доктора технічних наук.
В 1998 році за представленням НІІБК Держбуду України обраний академіком (дійсним членом академії будівництва України) відділу “Механіка ґрунтів, основи та фундаменти, конструкції для складних умов.” Викладає дисципліни: Теорія і планування експерименту, основи моделювання.
Доктор технічних наук по спеціальностях 05.15.11 “Фізичні процеси гірничого виробництва” і 05.23.08 “Технологія будівельного виробництва”, професор. Автор понад 140 наукових публікацій, в тому числі 1 монографії і 7 патентів на винаходи. Член спеціалізованої ради по захисту кандидатських дисертацій.
З 1 квітня 2019 року професор кафедри ПЦБ ЧДТУ.